Музей ліцею

 У сучасному суспільстві бренд потрібен кожному місту, установі, закладу, який стрімко розвивається. Це його своєрідна розширена концепція іміджу, на формування якого впливають самі мешканці, учні, розвиток інфраструктури, історичне минуле.

Обираючи профіль музею у 2015 році, творча група відразу схилилася до історичного. Адже історія нашого ліцею є найдревнішою, багатою та цікавою. У цьому ми переконувалися  не раз, займаючись пошуково-дослідницькою роботою. Організація нашого музею об’єднала не лише раду музею, а й широкі маси учнів, вчителів, батьків, бабусь і дідусів, громадськість. Тіснішою стала співпраця з історико-культурним заповідником.
        У результаті краєзнавчо-пошукової роботи в Дубенському ліцеї №1 зібрано величезний історичний матеріал, документи, свідчення очевидців, фото, різноманітні експонати, на базі чого створено експозиції оглядової екскурсії «Школа тривалістю в життя». Музей школи однойменною назвою зареєстровано в  2017 році.

Закладу - 130. Не дивлячись на те, що дуже часто змінювався його статус, мав завжди одне високо-благополучне завдання – надавати підростаючому поколінню знання. Багато визначних людей вийшло зі стін закладу. Серед них:

 

·        Лозов’юк Ігор Дмитрович – краєзнавець, етнограф, публіцист, колекціонер;

·        Скальський Станіслав – національний герой Польщі, повітряний ас Польщі та Англії;

·        Носаль Іван Михайлович – видатний фітотерапевт;

·        Шумовський Юрій Федорович – видатний вчений, релігійний і громадський діяч, дослідник Африки;

·        Шумовський Павло Федорович – видатний вчений і громадський діяч, дійсний член Французької Академії наук;

·        Свєшніков Ігор Кирилович – доктор історичних наук, археолог;

·        Братійчук Мотря Василівна – професор, астроном.

         Декому заклад допомагав у скрутну хвилину, комусь – знайти своє місце в житті. Все це не могло минути безслідно. Саме завдяки йому, в значній мірі, підтримувався інтелект міста.
         У зукладі впродовж  ХІХ-ХХІ ст. працювало декілька поколінь педагогів. Їх різнили ідейні переконання, розуміння свого громадського обов’язку, рівень педагогічної майстерності, але всі вони були сіячами вічного, доброго, розумного, пробуджували в дітей жадобу до знань та духовності.
         Аналізуючи спогади, стає зрозуміло, що в закладі завжди підтримувався порядок та дисципліна, високі вимоги до знань. Всі без винятку, дотримувались того ритму, який був встановлений адміністрацією закладу. Завжди було актуальним учнівське самоврядування.
         З часів гімназії, навчальний рік розпочинався загальною молитвою. Уроки також розпочинались і закінчувались молитвою, яку обов’язково читав класний черговий.
         Гімназія мала кабінети-лабораторії – фізичну та природничу. Пасіка, яка існувала в якості підсобного господарства, налічувала до 30 вуликів. На території спортивного майданчика розміщувався сад та розарій.
         Шкільна форма практично завжди була обов’язковою. В різні часи вона була різною, але незалежно від історичних умов, вихованці завжди мали охайний та скромний вигляд, що відзначено школярами-сучасниками під час пошукової роботи.
         Про атмосферу гімназії говорять у своїх спогадах випускниці гімназії. Віра Колобкова: «Навчання моє в гімназії хоча було недовге, але заряд я там отримала на все життя. Заряд оптимізму, доброзичливості, працьовитості». Тетяна Домбровьска:

« Я дуже пишаюсь тим, що вчилась в гімназії і старалась з усіх сил, щоб мати добрі оцінки.» Яніна Туровська: «Панувала в гімназії атмосфера делікатності, високої культури. Серед учнів недопустимим було кепкування один над одним, чиєїсь зверхності – усі жили і вчились як одна велика сім’я».
         Найкраще те, що і нині теперішня школа втілює в життя найкращі традиції минулих поколінь. Учні мають знати історію закладу, передавати її наступним поколінням і не допустити того, щоб вона якимось чином «загубилась». Зокрема для популяризації закладу відновлено емблему-значок та продовжується робота над розширенням тематичних екскурсій музею.
         Сучасні учні  повинні безпосередньо брати участь у даному процесі відродження, піклуватися про рідний заклад - свій другий дім, тим паче, якщо його можна сміливо віднести до історико-архітектурних пам’яток міста ХІХ ст.
         Щиро сподіваюємось, що наші учні завжди будуть повертатись до своєї альмаматер,  щоб «почути живу історію», над творенням якої будуть працювати і прийдешні покоління.

Історія Дубенської ЗОШ І-ІІІ ст. № 1

Експозиція «НАША ПЛЕЯДА»

Експозиція «Майстер срібного слова»

Відео екскурсія  «Школа, тривалістю в життя»