ІСТОРІЯ ДУБЕНСЬКОГО ЛІЦЕЮ №1

Історія  школи -   літопис, що увібрав події   уже трьох століть  і двох тисячоліть, їхні революції та війни, руїни та відродження, сльози втрат та радощі перемог, а ще вічну молодість  майже тисячолітнього  рідного міста.                         

      1869-1891 Двокласне міське училище   

Свою біографію школа розпочала як двокласне міське училище, яке заснували колись у далекому 1869 році, про що засвідчено в Пам’ятній книзі  Київського навчального округу  за 1906-1907р.р. Училище містилось у невеликому будиночку з колонами на Панянській вулиці, де на сьогоднішній день облаштовано спортивний  майданчик школи. Відомо, що будинок належав Тадеушу Чацькому, який був одним із засновників Кременецького ліцею. Чацький  перебував у ньому, коли приїздив до Дубна у справах інспекції. Цей будинок пізніше використовувався як гуртожиток, їдальня. У 1975р. його було знесено у зв’язку з аварійним станом.

З 1869 по 1891 рік цей навчальний заклад випустив близько 1700 учнів. Щорічний набір ішов у  три молодші і три старші групи по 40 чоловік.

                            1891-1915 Повітове міське училище

Теперішнє приміщення школи  було збудовано  у 1891 році і продовжувало носити статус міського училища. Всередині  90-х років змінилась  назва закладу. Він діяв як повітове міське училище, яке підпорядковувалося  Харківському губернському училищному управлінню. В той час навчальний заклад такого типу був єдиним на весь повіт.

З  1997 року  приміщення школи має статус  пам’ятки  архітектури XIX століття.

У закладі  панували суворі порядки та жорстка дисципліна, що передбачало повний контроль над учнями. Для того, щоб навчатися в училищі, щомісяця потрібно було платити 6 карбованців. Було введено  нову педагогічну посаду – наглядач училища. Відомо, що ним в ті роки був пан Слісаренко..

У 1914 році Київським навчальним округом був затверджений проект створення  Дубенської чоловічої гімназії, однак Перша світова війна перешкодила здійсненню цих планів. І хоча статусу  гімназії заклад  ще в цей час не отримав,  але тодішні випускники з гордістю називали себе гімназистами. Про життя училища в ці буремні роки ми знаємо  найбільше завдяки мемуарам учня, а пізніше її  викладача жителя міста Саванна у США Юрія Шумовського.

                             1915-1923 – Вище початкове училище

1915 року  заклад реорганізовано у вище початкове семикласне училище. Це був заклад другого ступеня  навчання  і зараховували  до нього після закінчення двохкласного училища. Тепер за навчання щомісяця учні повинні були сплачувати 10 карбованців. Викладання предметів проводилося виключно російською мовою.

У тому ж 1915 році Дубно було взяте австро-німецькими військами. Училище напередодні   евакуйовано до м. Волганська  Вовчанська на Харківщині разом з учнями і вчителями. Після Брусиловського прориву 1916 року училище відновило свою роботу  в   Дубні.

У 1918 році в ньому був створений шкільний комітет, до якого входили вчителі та учні, які виконували роль наглядачів за дисципліною та порядком в установі.  На чолі школи в роки громадянської війни стояв завідуючий, який водночас був інспектором. Через неспокійні умови навчання велося несистематично, по кілька місяців на рік, а то й зовсім не велося.

                        1923-1932 – Гімназія імені Конарського

У 1923 році, коли Західна Україна увійшла до складу Польщі, розпочався новий період історії сучасної школи №1. У стінах закладу  заснували польську державну гімназію імені С.Конарського. Добудовано 2 поверхи заднього крила. Навчання було платним. Щороку гімназисти сплачували 220 злотих.

У гімназії навчалися діти українців, поляків, чехів і євреїв. Офіційною мовою навчання була польська, правда українську мову вивчали як окремий предмет.
    Навчання відбувалося за семестровою системою. Цікаво, що перевідних екзаменів не було. Був лише випускний екзамен на атестат зрілості після восьмого класу. Форма звертання до вчителів  - «Пане професор».

                                1932-1939 – Гімназія Ліцей

У 1932 році заклад  був реформований  у  гімназію та ліцей історико-філологічного напрямку. Суть реформи полягала у тому, що навчання скоротили з 8 до 6 років. Тепер у ліцей учнів приймали не з 4-го класу початкової школи, як було раніше, а з 6-го.   Екзамени вже здавалися двічі. Перший раз – після  4-х  років навчання, це була так звана «мала матура». Випускний екзамен або «велика матура»  проводився в кінці навчання. У гімназії, крім традиційної латини, вивчали також французьку і німецьку мови. Після 1934 року було введено учнівську форму, обов’язкову для щоденного носіння, без форми до гімназії не впускали. Відомо, що на рукаві та береті форми була емблема: розгорнута книжка,а над нею смолоскип. Директором гімназії, а потім - ліцею довгий час був пан Зданович.  У 1936 році  добудовано третій поверх.

                                 1939-1941 – Загальна середня школа

20 вересня 1939 року гімназія стала  радянською школою.  Коли Дубно опинилося під німецькою окупацією, навчання не проводилося. Приміщення  школи  зайняли німці і влаштували в ньому госпіталь. І так до кінця окупації.17 березня 1944 року Дубно звільнено від фашистів, а вже 23 квітня відновлено навчання у школі.

                                  1946-1953 – Дубенська жіноча СШ №1.

Важкими  були повоєнні роки. Перший випуск у середній школі №1 м. Дубна відбувся в 1946 році. Атестат про середню освіту отримав 21 учень. З 1946 по 1953 р. р. заклад функціонує як жіноча середня школа.  Оскільки це були післявоєнні роки, то в одному класі навчалися дівчата віком 17-20 років. Випускні письмові екзамени проходили в актовій залі школи. Кожна учениця сиділа за окремою партою. До знань учнів були дуже високі вимоги. Традиція складати випускні письмові іспити в актовій залі збереглася на десятки років. Як іноземна,  у школі вивчалася французька мова. Учениці  охоче спілкувалися  під час перерв французькою мовою.

У 1951 році був перший своєрідний профільний випуск - педагогічний клас, учні якого відразу пішли працювати вчителями у школи області.

                                        

                                           

   

1953-1991– СШ №1. 

З 1953 року школа отримує статус середньої школи.

До 1957 року включно зустрічаємо факти звільнення учнів зі школи у зв’язку з хворобою, найчастіше це був туберкульоз, причому покидало навчання в середньому 10-15 учнів щороку. Були випадки,  коли учні залишали школу через матеріальні нестатки (навчання було платним).

1957 рік приніс сподівання на краще. Покращилось матеріальне забезпечення школи. Створено хімічний кабінет, а наступного року квартирний будинок вчителів переобладнали під фізичний кабінет.

У 1975 році приміщення школи розширилося за рахунок добудови, де зараз знаходиться корпус початкової школи. Але навчання у школі залишилося двозмінним: кількість учнів постійно зростала і досягла рекордного числа - 900…
        1991 – 2014   - Дубенська ЗОШ І-ІІІ ст.. №1  у незалежній Україні 

12 грудня 1992 року школа відсвяткувала свій 100-річний ювілей, у 2011 – вже 120-літній. Роки не мають влади над духом, але додають сивини навіть цеглинам. Не спинити, як автомашину часу; не повторюються, як у кіно, миті; крізь відстані років по-іншому сприймається радість. Сьогодні у школі – комп’ютери, принтери, ксерокси, інтернет… колись були рахівниці і табличка множення на останній сторінці зошита.

Сьогодні Перша школа – це 49 висококваліфікованих педагогів і 510 здібних, талановитих учнів. Це драматичний гурток «Пролісок», гурток козацько-лицарського виховання «Джура», два вокальних ансамблі, гурток художньої обробки деревини «Сувенір», французький Альянс, англійська, французька, польська, російська мови. Славиться наша школа і своїми спортивними досягненнями. Щорічно перехідний кубок за  змагання в залік Спартакіади школярів залишається у  ЗОШ №1.

Історія тісно переплела минуле нашої держави ,і зокрема школи , з минулим Польщі. І лише з проголошенням незалежності стало можливим його дослідження та вшанування. Вчительський та учнівський колективи беруть актину участь у спільних українсько-польських заходах..

Неабиякий внесок у розвиток школи зробили директори: Кульчицький Б.А., Берест В.І., Савчук О.Є., Цицура М.Г.

Підтримують школу сьогодні спонсори та батьки учнів. Саме їхніми силами поступово оновлюється інтер’єр шкільних класів, коридорів  та шкільного подвір’я. Враховуючи багаті традиції нашого  закладу, ми орієнтуємося  на європейську освіту, формуючи  школу Любові та Свободи.

 У багатьох дубенських сім’ях навчання в школі №1 стало родинною традицією, тут навчалися батьки, діти, а зараз навчаються їхні онуки. Прикладом цього є родина нашого директора Дмитрієвої Вікторії Миколаївни. Випускницею цієї школи була її мама Черняк Валентина Климівна, тут навчалися її сини. Сама Вікторія Миколаївна, випускниця школи, повернулася, щоб очолити рідну школу. З її приходом по-новому  завирувало  і набрало нових барв шкільне життя. Школа   інтенсивно змінює своє обличчя. Усю  роботу  креативно координує Дмитрієва Вікторія Миколаївна, яка іде в ногу з часом та працює над створенням сучасного іміджу школи.